Королівський некрополь в церкві абатства Сен-Дені та…королева Франції Анна Ярославна

 

 

 

Старовинна церква абатства Сан-Дені, відома далеко за межами Франції, є не тільки витонченим шедевром середньовічного церковного зодчества, але й пам’ятником культури світового значення. Можна без перебільшення занести цю церкву до Світової Культурної спадщини, адже її власна історія тісно переплетена, як з історією безпосередньо Франції, так із видатними подіями, які впливали, через історію Франції на історію цілої Європи, отже і світу теж.  Особливе значення цієї церкви для вчених, культурологів, мистецтвознавців і істориків церкви є те, що саме в Сан-Дені знаходиться один із старійших в Європі некрополів середньовічних європейських монархів, як зокрема французьких, так і їх родичів із споріднених з ними шлюбними зв’язками родин Європи. Таким чином, історія церкви в Сан-Дені і її некрополь – є унікальним джерелом вивчення не тільки історії Франції, але й історії багатьох інших країн Європи, представники королівських родин яких, поховані там.

Як відомо, монархічна родина Рюриковичів-Ярославичів, що була правлючою  на теренах середньовічної України-Русі,  як і інші європейські королівські родини мала шлюбні родині стосунки з  французькими королівськими родинами, спочатку Капетінгів, а згодом Валуа.  Цей зв’язок двох могутніх монархічних родин середньовічної Європи виник через шлюб французького короля Анрі І (*1008+ 1060)  з  донькою Великого князя Київського Ярослава Мудрого (*977+1054) Анною у 1051 році. У французькі історіографічні джерела нова французька королева слов’янського походження увійшла під іменем Anne de Kiev, з яким згадується  і донині.

Метою запропонованого наукового огляду є спроба об’єднати дані не чисельних історичних джерел про королеву Франції Анну Ярославну, доньку Великого князя Київського Ярослава-Георгія Мудрого (977+1054) з даними власного спостереження під час праці у Франції і відвідин знаменитого некрополю французьких королів в абатстві Сан-Дені під Парижем, з тим, щоб більш прояснити біографію та місце поховання однієї із видатних жінок Русі-України і Франції доби середнього Середньовіччя.

Королева Анна народила своєму чоловіку королю Анрі І трьох синів: «Філіпа І, що панував по своєму батькові, Роберта, що вмер молодим і Гюгона Великого, пізніше графа Крепі, праотця королівської родини Вермандуа» [1-Граф де Ке де Сент-Емур. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. Переклад з французької Івана Франко.- Львів: Репринтне відтворення видання Друкарні Наукового Товариства ім. Шевченко, 1909. – 1991.- С.14-15], французька історіографія згадує, ще доньку Емму, народжену в 1058 році [2-Pascal Arnoux. Henri Ier – Roi de France de 1031 à 1060 Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 165.]. Оскільки в Сан-Дені поховані королі династії Капетингів і Валуа, які після історичного шлюбу 1051, кровно спорідненні з домом Рюриковичів-Ярославичів, то не можна забути що за кожною могильною плитою в Сан-Дені, після 1060 року можуть знаходитись нетлінні останки  не тільки нащадків Дагоберта, Карла Великого, або Гюго Капета, але й Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, то б то нащадки стародавньої монархічної родини України-Русі.

Не всі поховання королів Франції, і  нащадків Анни Ярославни збережені, тому автор вважав за доцільне якомога ретельніше описати  в цій праці не тільки історіографічні свідчення про поховання того чи іншого монарха, а й описово зафіксувати реальний стан королівського некрополю в Сан-Дені у липні 2002 року, коли він його відвідав.

Базиліка абатства Св. Дениса – історична довідка.

За церковною традицією вважається, що базиліка Св. Дениса виникла на місці галло-романського цвинтаря, де з ІІІ ст. нової ери, було поховано тіло Святого мученика Дениса – першого єпископа Паризького, за Григорієм Турським.[ 3- Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 2.]. Так згідно, «Життя Святої Женєвьєви», що укладено біля 520 року, Св. Деніс був похований за 10 км північніше Лютеції у vicus Catulacensis, як в часи пізньої античності називали місце де розташоване Saint-Denis.

Ця локалізація і  датування в цілому підтверджується археологічними  знахідками: рештками старовинного некрополя, який датують періодом між 260-476 рр. Один мавзолей, із слідами поклоніння зберігся добре і до наших часів. Він датується IVст. н.е. 

План і розміри найбільш давньої забудови,  встановлені завдяки археологічним розкопкам  вказує на те, що  перша церква  була  досить значна за величиною на часи раннього Середньовіччя : 9 м ширини і 20,6 м довжини за інтер’єром. Згідно даних розкопів  Мішеля Фльорі довжина інтер’єра навіть більша на 11 м на схід. М. Фльорі датує цю першу кам’яну церковну забудову  галло-романського типу 540-550 рр. нашої ери, ґрунтуючись на датах правління Хільдеберта І  (511+558).  Натомість Патрік Перан вважає її більш ранньою – 451-459 рр., посилаючись на хронологію наведену в «Життя Святої Женєвьєви».[4-Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. La baslique Mérovingienne/ L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 3.].

В цілому  абатство Св. Дениса являє собою монументальний архітектурний комплекс, фрагменти якого будувались і добудовувались в різні історичні періоди. В цьому архітектурному ансамблі виділяють 19 складових частин:

1. Власне абатську церкву або базиліку Святого Дениса – яка і є центральним місцем упокоїння монархів Франції.

2. Монастир.

3. Дортуар – або загальна спальня.

4. Монастирська їдальня - трапезна.

5. Монастирський готель, де зупинялись подорожні прочани.

6. Жертовниця – місце де збирали пожертви від прочан для благочинної діяльності та на церкву.

7. Палац абата.

8. та 9. Монастирська лікарня.

10. Коллєжіале Сан-Поль. (Св. Павла.)

11. Церква Сан-Пьєр. (Св. Петра).

12. Церква  де ла Мадлен (Мадлен).

13. Церква Сан-Симфорін-Сан-Мішель-дю-Шарньє.

14. Церква Сан-Бартоломью.

15. Церква Сан-Мішель-дю-Дегре.

16. Церква Сан-Женєвьєв.

17. Церква Труа Патрон (Трьох Покровителів).

18. Ротонда Валуа.

19. Кєларь. [5-Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. Le cadre architectural de la vie monastique/ L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 9.].

Як стверджують археологи  на підставі  даних розкопів перші забудови цього комплексу почались  з його південної частини з VI ст.. нової ери, з півночі оточеного великим  некрополем. Цвинтар продовжувався аж до початку стін каплиць. Археологічні розкопи свідчать, що найбільш імовірним є те, що перші церковні забудови були зведені на честь  Св. Петра та Св. Бартолом’ю. І хоч писемні історичні джерела свідчать про перші забудови, що  пов’язані з іменами Св. Павла та Св. Іоана Хрестителя, проте розташування цих каплиць на північ від базиліки, локалізовано поки що лишень приблизно.[6-Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. Le groupement de chapelles funéraires mérovingiennes / L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 4].

За архітектурним стилем, добою забудови і фамільною приналежністю осіб, що поховані в базиліці історію і археологію базиліки Сан-Дені умовно поділяють як: базиліки доби Меровінгів, Каролінгів, Капетінгів та  Валуа.

Першою особою королівської крові похованною в Сан-Дені була дружина короля франків з династії Меровінгів Клотаря І (* 498+561) Арегонда, що вмерла між 565 та 570 роками[7-Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Moyen Age / Les tombeaux royax, 1990 - Page 2.]. Її поховання було відкрите у 1959 році під час розкопів на території забудов Сан-Дені доби Меровінгів Мішелем Фльорі у співпраці з Едуардом Саланом та Альбертом Франс-Ланором».[8-Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 2.].

Але традицію ховати після смерті в Сан-Дені саме правлячих королів та членів їх родин започаткував вже далекій нащадок Хлодвіга І  - король Дагоберт І (*608+639), який першим наказав поховати себе саме в Сан-Дені. Король тривалий час був меценатом базиліки і заклав там монастир, про що свідчать крім історичних джерел, ще дані археології. Наприклад, американський археолог Sumner McKnight Crosby, що перший започаткував археологічні дослідження в Сан-Дені в 1938 році, знайшов рештки будов часів Дагоберта І: 429-439 рр. До  правління Дагоберта І його попередників королів з династії Меровінгів, якщо вони помирали в столиці за звичаєм  ховали  в церкві Сан-Вінсент-Сан-Круа (давнішня назва церкви Сан-Жермен-де-Пре). Його син Хлодвіг ІІ (*635+657) наслідував його прикладу. [9-Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Moyen Age / Les tombeaux royax, 1990 - Page 2-4.].

Їх наступники королі франків з династії Меровінгів, що поступово втрачували авторитет і владу в країні вже не додержувалися стародавньої традиції ховати представників королівського дому в якомусь одному місці, чи то в Сан-Вінсент-Сан-Круа, де ховали до Дагоберта I, чи в Сан-Дені де були поховані королева Арегонда, та королі Дагоберта I та його син Хлодвіг ІІ. Могили останніх Меровінгів  розпорошені в різних куточках старого королівства франків. Наприклад: вже внук Дагоберта І – Клотарь ІІІ (*652+673) був похований церкві при Шелльському абатстві, його брат Хільдерік ІІ (*653+675) вбитий з дружиною в лісі Бонді, похований у Сан-Жермен-де-Пре, Дагоберт ІІ (*652+679) похований в Стенейї,  Тьєррі ІІІ (*652+691) похований в арраській базилиці Сан-Вааст, Хлодвіг IV (*682+695) похований в церкві Сан-Етьєн де Шуазі-о-Бак, його син Дагоберт ІІІ (*699+715) також похований як і його батько в церкві Сан-Етьєн де Шуазі-о-Бак, Хільдерік ІІІ (*714+751) похований в монастирі Сітью. [10-Pascal Arnoux. Henri Ier – Roi de France 1031 à 1060 Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 73-95.]

Остаточно  статус базилиці Сан-Дені, як місцю офіційного некрополю французьких королів надають перші Каролінги. Можливо, це пов’язано з тим, що 22 жовтня 741 року в Сан-Дені був похований фундатор династії, майордом короля Тьєррі IV (*713+737) Карл Мартелл. Карл Мартелл, що правив королівством франків в важкий період безкоролів’я з 737 по 741 роки, успішно відбив іноземну навалу, розбив  арабів при Пуатьє в 732 році, і сильно зміцнив королівство умілою внутрішньою політикою. В 741 році Карл Мартелл надав монахам Сан-Дені місто Кліші. З того часу абатство одержало статус королівської резиденції. Його син Піпін Короткий (*714+768), який став першим королем нової династії не раз був почесним гостем Сан-Дені, теж був похований там 24 вересня 768 року.

В часи правління Карла Великого (*742+814) імператор здійснює вже державну опіку за базилікою Сан-Дені, виступає її постійним опікуном і жертводавцем. Він також декларував своє бажання бути похованим в Сан-Дені після діда і батька, але  його воля після 28 січня 814 року не була виконана.  В той же час починаючи з років правління Піпіна Короткого (751-768) в Сан-Дені ховають його абатів-радників королів каролінгської династії: Фулрада (750-784), Фардульфа (797+807), Хільдуіна (814-843) та Луї (814+843). [11-Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. La basilique Carolingienne. L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 5.]

Крім згаданих осіб із династії Каролінгів в Сан-Дені поховані: внук Карла Великого Карл ІІ Лисий (*823+877), що надав базиліці статус абатства, внук останнього Луї ІІІ (*863+882), Карломан (*866+884), та ще три родича з їх родини [12-Francoise Baron. Dagobert, premier roi inhumé à Saint-Denis/Saint-Denis: «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70;13- Pascal Arnoux. Charles II le Chave – Roi de France de 840 à 877. Louis III – Roi de France de 879 à 882 /Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 122-137.]

Серед інших королів з дому Каролінгів, похованих в Сан-Дені 3 січня 898 року в церкві абатства був похований король Оде (*862+898), що правив королівством з 888 по 898 рр. Цей останній на відміну від інших, був не принцом, а графом Паризьким і походив від Робера Сильного, графа Нейстрії. Отже це був перший король не Каролінг, а „робертін” – далекий предок династії, що  заступить на троні Франції Каролінгів – Капетінгів.[14- Claude Wenzler. Eudes. Les Carolingiens//Généalogie des rois de France et épouses royales.- Rennes : Editions Ouest-France, 2001.- Page 17.].

Перші ж Капетингі, що походили від графів Паризькіх часів Каролінгів затвердили стару каролінгську традицію поховання французьких королів саме в Сан-Дені. Після смерті  в Шартрі Гюго Капета (*941+996)  22 листопада 996 року* (примітка  - за іншими джерелами 24 жовтня 996 року [15- Pascal Arnoux. Hugues Ier dit Capet – Roi de France de 987 à 996. Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 159.]).

За Гюго Капетом, в Сан-Дені були поховані його син Робер ІІ Благочестивий (*972+1031), та внук Анрі І (*1008+1060). Останній був чоловіком Анни Київської, доньки Ярослава Мудрого, таким чином їх нащадки, французькі королі з династії Капетінгів були одночасно і нащадками Рюриковичів-Ярославичів. Багатьох із цих нащадків Гюго Капета та Ярослава Мудрого знає світова історія. Наведемо лишень кілька імен: Філіп ІІ Август, Людовик IX Святий, Філіп IV Вродливий та інші.

Сама королева Анна не була похована в Сан-Дені. Дослідження місця її поховання це тема окремої праці. Не був похований в Сан-Дені і її син, внук Ярослава Мудрого, король Філіп І (*1052+1108). Він помер в Мелюні 29 липня 1108 року. Згідно його волі він був похований у Фльорі-сюр-Луаре [16-Pascal Arnoux. Philippe Ier – Roi de France de 1060 à 1108. Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 170.]. Francoise Baron наводить правда дещо іншу назву місця поховання  цього внука Ярослава Мудрого: Saint-Benoit-sur-Loire [17- Francoise Baron. Saint-Denis nécropole des rois Capétiens/ Saint-Denis:  «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70.].

Але  внук Анни Ярославни і правнук Ярослава Мудрого король Людовик VI Товстий або Войовничий  (*1081+1137) підтримує декларацію абата Сан-Дені  Сюгера про природнє право саме для абатства Сан-Дені вважатись офіційним місцем упокоєння французьких королів. Сюгер ґрунтував це право перш за все  на історії Сан-Дені: попередньому похованні там королів Дагоберта та за початківців династій Каролінгів та Капетингів. Людовик VI вмер в Парижі 1 серпня 1037 і був похований  в Сан-Дені.

Наступний король Людовик VII Молодий (*1120 +1180), який мав особистий пієтет до ордени цистеріанців, і прибічник Св. Бернарда Клерворського, після смерті 18 вересня 1180 року був похований в зафундованом ним цистеріанському абатстві в Барбьо.

Всі інші Капетинги, аж Капетингів-Валуа не змінювали вже традицію поховання представників королівської родини саме в Сан-Дені. 14 липня  1223 р. в Сан-Дені був похований Філіп ІІ Август (*1165+1223),  а в 1226 році його син Людовик VIII Лев (*1187+1226).

Остаточно закріпив традицію поховання французьких монархів в абатстві Сан-Дені син останнього Людовик IX, або Святий Людовик (*1214+1270), який однім із своїх ордонансів надав Сан-Дені статус королівського некрополю. Цей документ – Regalia, виділила Сан-Дені серед інших абатств так як до цього був виділений Реймський собор –як місце офіційної коронації французьких королей. [18- Francoise Baron. Saint-Denis nécropole des rois Capétiens/ Saint-Denis:  «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 71.].

Цей енергійний король-реформатор не обмежився лишень надання офіційного статусу абатській церкві в Сан-Дені. Для зміцнення нового закону і зручності по нагляду за могилами своїх попередників Людовик IX наказав перенести до Сан-Дені і перепоховати там рештки всіх попередніх французьких монархів. Його задум вдався в лише частково, бо не всі могили Меровінгів, Каролінгів і Капетингів вдавалось знайти навіть в ті часи. Таким чином, до стародавніх традиційних поховань королів в  Сан-Дені, за правління Людовика IX одночасно додались багато стародавніх поховань, перенесених з інших церков та абатств.

В Сан-Дені  зберігається документ XIII століття - план розташування могил французьких королів до реформи Людовика Святого, що дає можливість уявити старі місця поховання і зіставити їх із схемою нашого часу. Ці дві схеми в порівнянні дають нам достовірне джерело для визначення, хто саме з французьких королів, членів їх родин та інших знаменитих осіб Франції похований в абатській церкві Сан-Дені. Нижче наводяться обидва списки поховань (XIII ст. – за планом схемою) та сучасний за фактично існуючими похованнями на момент їх відвідин автором публікації в липні 2002 року.

 

Список поховань французьких королів та членів їх родин за планом схемою XIII століття (1271 року?)[ 19-Francoise Baron. Dagobert, premier roi inhumé à Saint-Denis/Saint-Denis: «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70; 20- Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 4.]:

  1. Констанція Кастильська.
  2. Філіп.
  3. Анрі І.
  4. Людовик VI.
  5. Людовик ІІІ.
  6. Карломан.
  7. Ерментруда.
  8. Карломан.
  9. Людовик VIII.

10.  Філіп Август.

11.  Констанція Арлійська.

12.  Оде.

13.  Роберт Благочестивий.

14.  Гюго Капет.

15.  Піпін Короткий.

16.  Берта.

17.  Карл Мартелл.

18.  Хлодвіг ІІ.

 

Список поховань французьких королів та членів їх родин, а також видатних історичних осіб, похованих в Сан-Дені,  за фактично існуючими похованнями на момент їх відвідин автором публікації в липні 2002 року*. [21-Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 6-38.]:

*Примітка -  пояснення розташування могил надається з офіційного пояснення наданого Père Midy, Сuré de la cathédrale, та опублікованого в путівнику для відвідуючи:

  1. Хлодвіг І (+511). Поховання перенесене можливо з церкви Св. Женевьєви м. Парижа.
  2. Хільдеберт (+558). Поховання перенесене можливо з церкви Сан-Жермен-де-Пре м. Парижа.
  3. Фредегонда, дружина Хільперіка І (+597). Поховання перенесене можливо з церкви Сан-Жермен-де-Пре м. Парижа.
  4. Дагоберт (+639).

Поховання з 5 по 18 перенесені за наказом Святого Людовика –

  1. Хлодвіг ІІ (+656).
  2. Карл Мартел (+741).
  3. Пепін Короткий (+768).
  4. Берта, дружина Пепіна (+783).
  5. Карломан, син Пепіна (+771).

10.  Ерментруда, дружина Карла Лисого (+869).

11.  Людовик ІІІ (+882).

12.  Карломан (+884).

13.   Роберт Благочестивий (+1031).

14.  Констанція Арлійська, дружина Роберта Благочестивого (+1032).

15.  Анрі І (+1060).

16.  Людовик VI (+1137).

17.  Філіп, син Людовика VI (+1131).

18.  Констанція Кастильська (+1160).

19.  Філіп Французький, син Людовика VIII і Бланки Кастильської (+1235). Поховання перенесене можливо з абатства Ройамонт.

20.  Людовик Французький, син Людовика IX і Маргарити Провансальської (+1260). Поховання перенесене можливо з абатства Ройамонт.

21.  Бланка Французька (+1243).

22.  Жан Французький (+1245). Діти Св. Людовика і Маргарити Провансальської (+1260). Поховання перенесене можливо з абатства Ройамонт.

23.  Людовик і Філіп (+1273). Сини Пьєра, графа Алансонского.

24.  Мраморна надгробна скульптура. Фахівці вважають її фрагментом з могили або Бланки Кастильської, або Маго д’Артуа.

25.  Філіп ІІІ  Відважний (+1285).

26.  Ізабелла д’Арагон, дружина Філіпа ІІІ  Відважного (+1271).

27.  Робер д’Артуа (+ 1317). Поховання перенесене можливо з церкві кордельєрів в Парижі.

28.  Людовик Французький, син Філіпа ІІІ (+1319). Поховання перенесене можливо з якобінської церкві в Парижі.

29.  Маргарита д’Артуа (+1311), його дружина.  Поховання перенесене можливо з якобінської церкві в Парижі.

30.  Бланка Французька, донька Людовика Святого, дружина Фердінанда де ля Серда (+1320). Поховання перенесене можливо з церкві кордельєрів в Парижі.

31.  Принцеса невідома, називають Бланка Бретанська.

32.  Філіп IV Вродливий (+1314). Та його сини:

33.  Людовик  X (+1316).

34.  Філіп V (+1322).

35.  Карл IV (+1328).

36.  Жан І, син  Людовика  X (+1316).

37.  Клеменція Угорська, донька Карла І Угорського, дружина Людовика  X (+1328).

38.  Жанна д’Еврьо, донька Людовика, графа д’Еврьо, дружина Карла IV (+1371).

39.  Карл І, граф д’Анжу, король Сіцілії (+1285). Поховання перенесене можливо з якобінської церкві в Парижі.

40.  Карл, граф де Валуа, син Філіпа ІІІ Відважного (+1325). Поховання перенесене можливо з якобінської церкві в Парижі.

41.  Карл, граф д’Етамп, син Людовика, графа д’Еврьо і Маргарити д’Артуа (+1326). Поховання перенесене можливо з церкві кордельєрів в Парижі.

42.  Карл  де Валуа, граф Алансонський, син Карла, графа де Валуа, і Маргарити Сіцілійської (+1346). Поховання перенесене можливо з якобінської церкві в Парижі.

43.  Марія Іспанська, донька Фердінанда ІІ Іспанського, його дружина (+1379).

44.  Жанна Французька, донька Людовика Х і Маргарити Бургундської, дружина Філіпа ІІІ д’Еврьо-Наварського (+1349).

45.  Бланка Французька, донька Карл IV, дружина Філіпа Орлеанського (+1393).

46.  Маргарита Фландрська, донька Філіпа V, дружина Людовика ІІ Фландрського (+1382).

47.  Бланка д’Еврьо-Наварська, донька Філіпа ІІІ д’Еврьо-Наварського, дружина Філіпа VI (+1398).

48.  Жанна Французька, донька Філіпа VI і Бланки (+1371).

49.  Філіп VI, син Карла, графа де Валуа (+1350).

50.  Жан ІІ Добрий (+1364), син Філіпа VI.

51.  Карл V Мудрий (+1380).

52.  Жанна де Бурбон, донька Пьєра І де Бурбон, дружина Карла V Мудрого (+1378). Поховання перенесене можливо з целестинської церкви у Парижі.

53.  Бертран Дюгеклян, конетабль Франції (+1380).

54.  Людовик де Санцерр, конетабль Франції (+1402).

55.  Леон Лузіньян, король Арсенії (+1393).

56.  Карл VI (+1422).

57.  Ізабелла Баварська (+1435).

58.  Гійом де Шастель, конетабль Франції (+1441).

59.  Беатриса де Бурбон, донька Людовіка І де Бурбон, дружина Яна Сліпого, короля Богемії (+1383).

60.  Невідома принцеса.

61.  Герцоги Орлеанські спільне поховання: Поховання перенесене можливо з целестинської церкви в Парижі.

Людовик, герцог Орлеанський, син Карла  V, брат Карла VI, (+1407).

Валентина Віконті, його дружина (+1408).

Карл, поет, син Людовика, герцога Орлеанського і Валентина Віконті (+1465).

Філіп, син Людовика, герцога Орлеанського і Валентина Віконті (+1465).

62.  Людовик ХІІ (+1515) і Анна Бретанська (+1514).

63.  Марія де Бурбон-Вандом, донька Карла де Бурбон, герцога Вандомского. Поховання перенесене можливо з церкви Нотр-Дам в Суасоні.

64.  Франсуа І (+1547) і Клодина Французька (+1524).

65.  Поховання серця Франсуа І (+1547), з абатства От-Брюйєре.

66.  Людовик, кардинал де Бурбон, син Франсуа, герцога Вандоського (+1557).

67.  Анрі ІІ (+1559) та Катерина Медичі (+1589).

68.  Анрі ІІ (+1559) та Катерина Медичі (+1589) в сакральних костюмах – монумент, який готувався для ротонди Валуа.

69.  Поховання серця ІІ (+1560). Поховання перенесене можливо з целестинської церкви в Парижі.

70.  Поховання серця Анрі ІІІ (+1589). Поховання перенесене можливо з церкви в Сан-Клу.

71.  Надгробна скульптура Людовика XVI (+1793), та Марії-Антуанетти Австрійської  (+1793). Скульптури виготовлені в 1819 році. Імітують поховання страченого королівського подружжя.

 

За часи правління династії Бурбонів, що прийшли на зміну останнім Валуа (Анрі ІІІ), розташування королівських поховань в Сан-Дені змінилось. Починаючи з Анрі IV (1553-1589+1610) представників цієї династії стали ховати просто  в церемоніальній кріпті під підлогою церкви. Саме там розташовані поховання французьких королів та членів їх родин з династії Бурбонів: Людовик ХІІІ (1601+1643), Людовик ХIV (1638+1715), Людовик  ХV (1710+1774), Людовик ХVI (1754+1792), Людовик ХVIІІ (1755+1824).

Таким чином, як видно із цього списку до плану розташування могил монархів та історичних персон Франції в абатській церкві Сан-Дені знаходяться поховання 64 поховання королів Франції, їх дружин та родичів, 3 французьких конетабля, удостоєних цієї честі за видатні заслуги і один іноземний король Леон Лузіньян.

Серед наведеного списку, що найменш 11 поховань, належать  французьким монархам, які є найближчими нащадками дому Рюриковичів-Ярославичів. Враховуючи не чисельний іконографічний матеріал доби ХІ-ХІІІ ст. з території України-Руси, вивчення іконографії французьких королів, нащадків Анни Ярославни, могло би допомогти  в справі ідентифікації зображень Рюриковичів, що збереглися в українських історичних джерелах.

З оглядом на це королівський некрополь в абатській церкві Сан-Дені виступає таким чином не тільки як культова споруда, видатний пам’тник старовина чи шедевр – архітектурного та скульптурного мистецтва середньовіччя, алей цінне джерело історичної історіографії, що стосується не тільки Франції, але й багатьох країн Європи, в тому числі і України.

Бібліографія:

  1. Граф де Ке де Сент-Емур. Анна Русинка, королева Франції і графиня Валюа. Переклад з французької Івана Франко.- Львів: Репринтне відтворення видання Друкарні Наукового Товариства ім. Шевченко, 1909. – 1991.- С.14-15.
  2. Pascal Arnoux. Henri Ier – Roi de France de 1031 à 1060 Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 165.
  3. Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 2.
  4. Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. La baslique Mérovingienne/ L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 3.
  5. Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. Le cadre architectural de la vie monastique/ L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 9.
  6. Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. Le groupement de chapelles funéraires mérovingiennes / L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 4.
  7. Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Moyen Age / Les tombeaux royax, 1990 - Page 2.
  8. Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 2.
  9. Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Moyen Age / Les tombeaux royax, 1990 - Page 2-4.
  10. Pascal Arnoux. Henri Ier – Roi de France 1031 à 1060 Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 73-95.
  11. Michaёl Wyss et Nicole Rodrigues. La basilique Carolingienne. L’ensemble abbatial de Saint-Denis// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 5.
  12. Francoise Baron. Dagobert, premier roi inhumé à Saint-Denis/Saint-Denis: «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70.
  13. Pascal Arnoux. Charles II le Chave – Roi de France de 840 à 877. Louis III – Roi de France de 879 à 882 /Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 122-137.
  14. Claude Wenzler. Eudes. Les Carolingiens//Généalogie des rois de France et épouses royales.- Rennes : Editions Ouest-France, 2001.- Page 17.
  15. Pascal Arnoux. Hugues Ier dit Capet – Roi de France de 987 à 996. Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 159.
  16. Pascal Arnoux. Philippe Ier – Roi de France de 1060 à 1108. Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 170.
  17. Francoise Baron. Saint-Denis nécropole des rois Capétiens/ Saint-Denis:  «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70.
  18. Francoise Baron. Saint-Denis nécropole des rois Capétiens/ Saint-Denis:  «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 71.
  19. Francoise Baron. Dagobert, premier roi inhumé à Saint-Denis/Saint-Denis: «Cimetiere aus rois» et musée de sculpture funéraire// Saint-Denis - la basilique et le trésor. Dossiers d’Archeologie №261- mars 2001.- Dijon : Editions Faton S.A. – Page 70.
  20. Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 4.
  21. Père Midy, Сuré de la cathédrale – Basilique de Saint-Denis et sous la direction de Michel Auzolle. L’église abbatiale de Saint-Denis (Tome II). Les tombeaux royax, 1990 - Page 6-38.

 

Базиліка абатства Св. Дениса – як королівський некрополь Франції.

Нащадки королеви Анни Київської, поховані в Сан-Дені:

Могили Анни Ярославни та її сина Філіпа І:

 

Висновки:

За даними, що наводить Л.  Махновець  в  «Літопису Руському» (з посиланням на Татищева) ця донька Великого князя київського Ярослава Володимировича Мудрого народилась 1032 року, коли батькові її було 55 років [1030-1034. Дiяльнiсть Ярослава i Мстислава// Лiтопис Руський: За Iпатським списком переклав Леонiд Махновець. - Київ: Днiпро, 1989.- С.87].  Відносно її матері ніхто із істориків не стверджує напевно. Відомо, що у Ярослава Мудрого було дві дружини. Ім’я і походження першої невідоме. Л. Махновець вказує лише в примітці до року 1020, коли у Ярослава народився син Володимир, що то був його другий син* (* Примітка: батько Ростислава-Михайла, від якого пішов рід галицьких Ярославичів-Ростиславичів), а першим був Ілля, від невідомої дружини, що помер в 1034 році [1019-1021. Смерть Святополка// Лiтопис Руський:За Iпатським списком переклав Леонiд Махновець. - Київ: Днiпро, 1989.- С.85]. Другою дружиною Великого князя київського  була Інгігерд-Ірина, донька шведського короля Олава Скоттконунга, яка в черницях мала ім’я Анна [1034-1037. Будівництво за часів Ярослава// Лiтопис Руський:За Iпатським списком переклав Леонiд Махновець. - Київ: Днiпро, 1989.- С.89]. На честь її  був зведений монастир Святої Ірини. Вона померла 10 лютого 1050 року в Новгороді [1045-1051. Виникнення Києво-Печерського монастиря// Лiтопис Руський:За Iпатським списком переклав Леонiд Махновець. - Київ: Днiпро, 1989.- С.95].  А 1051 року київська князівна вже прибуває до Парижу і одружується на 42 річному Анрі І. Щоправда дата цього шлюбу відміна в українських і у французьких джерелах. Так за Л. Войтовичем Анна Ярославна одружується з Анрі І (*1008+ 1060) з родини Капетінгів 10 січня 1051 року.[Войтович Л.В. Генеалогiя династiй Рюриковичiв: Бiблiографiчний довiдник. - Київ, 1990.- 227 с.,Табл.4. Рюриковичі-Ярославичі.] За Pascal Arnoux цей шлюб відбувся 19 травня 1051 року [Pascal Arnoux. Henri Ier – Roi de France 1031 à 1060 Histoire des Rois se France et des chefs d’état.- Paris: éditions ROCHER, 2001- Page 165.]. Таким чином, хоч ім’я цієї принцесси дому Рюриковичів  і пов’язує її певної мірою з другою дружиною Ярослава Мудрого, проте напевно стверджувати що, дружина французького короля була ще і донькою шведської принцесси Інгігерд поки що неможливо.

Після смерті Анрі І в 1050 році, королева Анна виходить заміж у друге за могутнього графа Рауля ІІ (ІІІ), графа де Крепі і де Валуа [1030-1034. Дiяльнiсть Ярослава i Мстислава// Лiтопис Руський: За Iпатським списком переклав Леонiд Махновець. - Київ: Днiпро, 1989.- С.87]. І хоч в ті часи друге одруження королеви вдови не схвалювали все придворне оточення і навіть її власний син король Філіп І, на його честь треба визнати, що він не став втручатися в особисте життя своєї матері і дозволив цей шлюб. Ніхто тоді не думав, що з часом саме родина графів Валуа, прийде на зміну дому Капетінгів, а з нею знову в королівську родину Франції увійдуть нащадки королеви Анни.