Коротка хронологія історичних подій в Західній і Центральній Європі в XIV-XV ст. (1265-1310)

(до  історії Столітньої війни і офіційної біографії Орлеанської Діви – Жанни д'Арк  і біографії короля Франції Людовика XI)

 

 

1265 - 1310 рр.

 

1265-1321 р. – Данте Аліг'єрі - видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури», автор «Божественної Комедії».

 

1272-1307 рр. –  Правління  в Англії короля Едуарда I (1272-1307).

   

1273 – 1291 рр. – Правління в Священній Римській імперії нім. нації Рудольфа І Габсбурга, який обраний на противагу Отакару ІІ Богемському. Рудольф Габсбург вимагає повернення відчужених імперських володінь.

 

1278 р. –  битва  біля Мархфельду, другі назви: біля Сухих Крутів (або  на Моравському полі або Schlacht auf dem Marchfeld – нім.), в якій гине Отакар ІІ Пржемисл (1233—1278), король Чехії і герцог Австрії. Започаткування влади Габсбургів в Австрії, Відень стає одночасно столицею Австрії і центром влади Дому Габсбургів.

 

1285-1314 рр. – правління у Франції Філіпа ІV Капетинга (Вродливого).

 

1291 рік – три перші кантони Швейцарії (Швіц, Урі і Унтервальден) об'єднуються в Вічний союз для збереження своїх володінь – утворення Швейцарського союзу.

 

1298-1308 рр. – Правління в Імперії  короля Альбрехта І Габсбурга, сина Рудольфа І Габсбурга. Долає в 1301 році опозицію рейнських курфюрстів і відбирає Богемію як вакантний лен.

 

1285 р. – король Едуард І остаточно підкоряє Уельс, в королівстві вводиться титул Принца  Уельського, який надається тільки принцу – спадкоємцю престолу, майбутньому королю. В англійській армії з'являються загони лучників - стрільців із довгих (уельських) луків, які за далекобійністю і влучністю перевищують звичайні луки і арбалети. 

 

1293 р. - Конфлікт між байонськими (аквітанськими моряками - підданими англійського короля)и нормандськими моряками - підданими французького короля). Конфлікт  став приводом для Філіпа Вродливого оголосити  війну Едуарду I  Плантагенету.

 

1294-1299 рр. - (з перервою 1296 – 1297 рр.) -  війна Франції із Англією.

 

1294 р. – потребуючи гроші на війну з англійським королем, Філіп Вродливий вимагає ввести додатковий податок, яким має бути обкладене французьке духовенство. 

 

1295 р. – офіційний союз шотландського короля Роберта Брюса із французьким королем Філіпом IV, скерований проти англійського короля Едуарда I Плантагенета. Едуард I  скликає парламент за зразком парламенту 1265 року («Зразковий  парламент»). Оскільки ресурси королівства не дозволяють Едуарду І вести одразу дві війни і з Шотландією і з Францією, для ліквідації шотландської загрози англійський король заключає з французьким королем тимчасове перемир'я.

 

Великий князь Литовський Ольгерд – фрагмент з медалі, роботи литовського скульптора Юозаса Калінаускаса.

 

Бл. 1296 р. - Ольгерд (біл. Альгерд, лит. Algirdas) (* близько 1296 — † травень 1377) — син Гедиміна, Великий князь Литовський (1345—1377). Об’єднав Литву, зупинив татарську експансію в Східну Європу, зупинив експансію Тевтонського ордену в Східну Європу.

 

1296 р. - Папа Боніфацій VIII видає булу «Сlericis laicos», в якій засуджує свавілля французького короля і забороняє обкладання податками духовенства без дозволу курії. Попереджує про церковні кари всім хто буде збирати і давати мито від церкви, не дозволене папою. У відповідь Філіп IV забороняє вивіз за кордони Франції золота, срібла та інших коштовностей, тим самим взагалі припинивши можливість для Риму діставати кошти із Франції. Папа відмовляє в імператорській і навіть в королівській короні спадкоємцю імператорського титулу Альбрехту I Габсбургу.

 

1297 р. – повстання Уїльяма Уоллеса (шотл. гел. Uilleam Uallas, англ. William Wallace) (бл. 1270 †23 серпня 1305) в Шотландії. Розгром   англійської  армії під Стерлінг Бридж.

 

1297 р. - Папа Боніфацій VIII видає булу «Romana Mater» яка пом'якшує зміст були «Сlericis laicos», зокрема у вигляді виключення, дозволяючи французькому духовенству,  давати  податок в «окремих випадках» податок королю: «Ми даємо згоду окремим духовним представникам у Франції добровільно платити в надзвичайних ситуаціях і не будемо наполягати на своєму рішенні.»

 

1297 р. – англійський король Едуард I укладає союз з німецьким принцом Адольфом з Нассау, забезпечує собі підтримку Фландрії і висаджується в Нідерландах із військом, щоб атакувати Філіпа IV в самій Франції. У Фландрії починається антифранцузьке повстання (проти втручання французького короля в торгівлю фламандських міст). Філіп Вродливий пропонує примирення папі римському і просить його посередництва для укладення миру з англійцями.

 

1298 р. – Битва при Фалкірку (англ. Battle of Falkirk, шотл. гел. -  Blàr na h-Eaglaise Brice)– розгром війська Уоллеса військами короля Едуарда  I. 

 

1298 р.  – Торговельна конкуренція Генуезької і Венеціанської республік. Морський бій під Курцоле. Генуезький флот у битві під Курцоле завдав нищівної поразки Венеції.

 

1299 р. - Договір в  Монтрейї (від Монтрей - фр. Montreuil) між англійським королем і французьким королем за  посередництвом папи Боніфація VIII, який вимагає французького короля повернути англійцям їх фьефи  в Аквітанії.

 

1299 р. – мирний договір між Філіпом ІV Вродливим і Альбрехтом І Габсбургом, про династичний шлюб сина Альбрехта й дочки короля Франції.

 

1300 р. – 1-й Ювілейний рік. Оголошення папою Боніфацієм VIII (1294-1303) ювілейних років.*[1]

 

1302 р. – І-ші Генеральні Штати у Франції. За ініціативи Філіпа Вродливого скликаються представники всіх станів Франції, щоб схвалити і затвердити рішення короля  про право і подальше знімати податки з французького духовенства без дозволу папи. Продовжується практика королівської заборони  вивозити коштовності за межі Франції.

 

11 липня 1302 р. - Битва під Куртре («Битва золотих шпор») – фламандці (ополчення фландрських міст) вщент розбивають армію французького короля. Вперше в військовій історії доби середньовіччя руйнується уява про непереможність кінного рицарського війська і демонструється ефективність і потужність важкої інфантерії і стрілків.

 

18 листопада 1302 р. – папа Боніфацій VIII видає булу «Unam Sanctum», в котрій проголошується: що існує єдина свята католицька церква, яка має єдине тіло і одну голову  - Христа і його намісника – Петра і наступників останнього на папському престолі. «Хоча духовна влада передана людині, але вона не людська, а божественна , і хто  не підкоряється їй, той противиться волі Божій і підлягає примусовому спасінню…королі повинні служити церкві за першим наказом папи. Папі належить право карати світську владу за будь-яку помилку. Світській владі це право не дане…». Папа оголошує Філіпа Вродливого єретиком і відлучає короля Франції від церкви і закликає імператора Священної Римської імперії виступити проти Франції.

 

1302 р. – За дорученням Філіпа IV королівський прокурор Гійом Ногаре скликає державну раду, на якій звинувачує папу Боніфацію VIII в чисельних кримінальних злочинах, звинувачує його в тому що він веде підривну діяльність проти Франції, і спираючись на юридичну схоластику намагається довести, що папа Боніфацій VIII взагалі незаконно посідає папський престол, а отже є лже-папою, якого слід усунути. Агенти короля ведуть по всій Франції найактивнішу агітацію і пропаганду проти папи, закликаючи зокрема французьких прелатів відмовити в послуху римському первосвященику, якого французький король поспішає оголосити злочинцем. Папську булу і анафему королю приховують від населення Франції і забороняють оголошувати на її території.

 

Вересень 1303 р. за наказом Філіпа IV Гійом Ногаре із  озброєним загоном вирушає в Італію, де вступає в альянс із ворогами папи – кардиналами, з якими той конфліктував, підкупляє багатьох інших урядовців і сеньйорів в Італії (щоб забезпечити їх нейтралітет) і разом з ворогами папи захоплює папу Боніфація VIII в його резиденції в м.Ананьї, арештовує його і піддає приниженню і побоям. Здоров'я Папи Боніфація VIII – 84-річного старця, не витримує знущання Ногаре і його свити і він важко захворів. Італійці збирають загін воїнів і відбивають папу з рук французів.

 

11 жовтня 1303 р. – папа Боніфацій VIII вмирає. На його місце під впливом французького короля обирають папу Бенедикта XI (1303-1304), якого змушують офіційно анулювати всі анафеми попереднього папи і вибачити всіх його бувших ворогів (в тому числі і короля Філіпа Вродливого і його урядовців). Бенедикт XI погоджується на все крім вибачення особисто Ногаре та інших осіб причетних до смерті папи Боніфація VIII. Але він не встигає покарати їх і швидко вмирає в 1304 р.

 

1303 р. – папа римський визнає Альбрехта І Габсбурга німецьким королем і імператором, при виключного права папи на коронацію його імператором Священної Римської імперії.

 

1303 р. – Утворення Лічильної палати у Франції. 

 

1303 р. – Паризький договір між англійським королем Едуардом I і  королем французьким Філіпом IV про мир і повернення Францією Аквітанії під юрисдикцію англійської корони як спадкового фьефа англійського короля.

 

 

 

Портрет Петрарки работи Андреа дель Кастаньйо, фрески вілли Кардуччо.

 

1304-1374 рр. – Франческо Петрарка – видатний італійський поет,  «Батько ідеології  гуманізму».

 

1304—1307 рр. — повстання Дольчіно (або «Повстання апостольських братів») в П'ємонті (Італія).

 

1304 р. – англійський принц Едуард прибув в Ам'єн  (фр. Amiens) до французького короля і одержав інвеституру на герцогство Аквітанське. Англійський король мав одержати інвеституру на правління Аквітанією від французького короля особисто, проте відправив замість себе свого сина Едуарда (майбутнього короля Едуарда II).

 

1305 р. – Захоплення в полон англійцями Уїльяма Уоллеса, суд над ним в Вестмінстер-холлі і страта його  в Тайберні. Після страти Уоллеса шотландців очолив Роберт Брюс. Він самостійно коронувався короною  шотландських королів в Скоуні.

 

1305 рік – обрання папою римським аквітанського прелата Бертрана де Го під іменем папи Климента V (1305-1314). Під час обрання нового папи, французький король через своїх агентів жорстоко тиснув на кардиналів, намагаючись не допустити вибрати папою священика, який хотів розслідувати загибель папи Боніфація VIII і покарати винних, крім того агенти французького короля намагались нав'язати конклаву кардиналів кандидатуру не тільки нейтральну, але й покірну владі французької корони. Почався період таємного контролю і керування світською французькою владою духовного керівництва всієї римсько-католицької церкви. Римська церква і її організація зазнали жорстокого удару і втратили колишню свободу. Новий папа, по суті ставленик Філіпа Вродливого, відмінив всі анафеми і відлучення пап  Боніфація VIII і Бенедикта XI, повністю виправдавши французького короля. Історія святотатственної наруги Філіпа Вродливого і Гійома Ногаре над святим престолом була забута і заборонена для згадки в суспільстві на довгий час. Новому папі Клименту V був наданий для постійного перебування замок в м. Авіньйон.

 

1306 р. – розгром військ Брюса військами англійського короля, втеча Брюса на о. Ратлін.

 

1307 р. – смерть у шотландському поході англійського короля Едуарда I.

 

1307 р. – Приєднання до королівського домену  (Франції) багатого міста  Ліона в центрі країни. 

 

13 вересня 1307 р. – за ініціативою Філіпа IV Капетинга розпочата ліквідація ордена тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici). Король Франції добивається від папи Климента V дозволу на арешти і суд над рицарями-тамплієрами по всьому французькому королівству і заборони ордена в інших європейських країнах. У Франції організовано і таємно арештовується все керівництво ордену, у провінціях проводяться арешти його членів. Все майно ордена береться під контроль королівськими урядовцями.

 

1307-1314 рр. - Процес ордена Тамплієрів (Pauperes commilitones Christi Templique Solomonici) у Франції. Арешти, слідство і суди над членами Ордена. 10 травня 1311 року відкрився Санський собор (спочатку планувався в 1310 р. у м. Вьєнні) в Парижі для осудження тамплієрів. Спалено живцем на вогні щонайменше – 54 храмовника в Парижі. Решта, що визнали всі приписувані ордену звинувачення і публічно покаялись були помилувані. Майно Ордену (більша частина) у Франції перейшла під юрисдикцію короля Франції, менша частина (переважно за кордоном) перейшла під юрисдикцію ордену Госпітальєрів. Королі Англії і Шотландії відмовились видати Філіпу англійських і шотландських тамплієрів, проте орден перестав існувати всюди. В 1314 році на відкритому суді у Франції Великий Магістр Ордену Жак де Моле і пріор Нормандії Жоффруа де Шарне відмовились від своїх попередніх зізнань у злочинствах приписуваних ордену і заявили, що вони вирвані в них тортурами. За це вони були засуджені на страту і публічно спалені живцем на Єврейському острові в Парижі. Під час страти Жак де Моле публічно прокляв з вогнища короля Франції Філіпа IV, королівського прокурора Гійома Ногаре (що керував арештом, слідством і процесом) і папу Климента V. Реймський собор спалив – 9 тамплієрів. В Пон де л'Арке – спалено – 3 тамплієра.

 

1307-1321 рр. – написання Данте Алігьєрі „Божественної комедії”. Почата з частини „Пекло”, де серед великих грішників зображено папу Боніфація VIII. Книга стала користатися великою пошаною при дворі Франції, в Париж Данте переселяється в 1308 р

 

1308 р. – король Англії Едуард ІІ приїжджає до Франції за своєю нареченою – французькою принцесою Ізабеллою, донькою Філіпа IV Вродливого. Разом із процедурою укладення шлюбу він приносить французькому королеві омаж за Аквітанію.

 

1 травня 1308 р. – вбивство німецького короля і імператора  Альбрехта І Габсбурга його небожем Йоганом Парріцідом (Йоганом Швабським), родина Габсбургів відсувається (тимчасово) від керування імперією. На престол Священної Римської імперії нім. нації  обирається фр. васал і брат архієпископа Балдуїна Трірського - Генріх VII Люксембург (1308-1313), який піддає вбивцю  баніції.

 

 

1309-1377 рр. –  «Авіньйонський полон пап»

 

 

[1]  - Ювілейні  роки – періодичні свята, ювілеї католицької церкви. Вперше введені папою Боніфацієм в 1300 р. (Лозинский С.Г., Смоленск: Русич, 2004. - С.186.)

Наступна →